> > >
Семена можжевельника обыкновенного / Juniperus communis, ТМ OGOROD - 7 шишкоягод

Семена можжевельника обыкновенного / Juniperus communis, ТМ OGOROD - 7 шишкоягод

5.72 ₴
Вечнозелёный кустарник высотой 1—3 м, реже дерево высотой 8—12 м.
  • Фасовка / Упаковка: OGOROD™
  • Код товара(артикул): 6866
  • Складской № товара: 42060304
  • Наличие: много
  • Всхожесть: 75%
  • Единица: 7
  • Примечание: семена упакованы в прозрачный, полиэтиленовый пакет с Zip-lock замком, без полиграфии.
  • Год урожая / Дата производства: 2014
  • Срок реализации: 5 лет


  • Можжевельник обыкновенный, или Верес (лат. Juniperus communis) - вечнозелёный кустарник высотой 1—3 м, реже дерево высотой 8—12 м. Крона конусовидная или яйцевидная, у мужских особей более узкая, у женских — более или менее восходящая или простёртая, иногда со свисающими на конце ветвями.

    Кора тёмно-серая или серовато-бурая, продольно шелушащаяся. Побеги красновато-бурые.

    Листья длиной 1—1,5 см, шириной 0,7—7,5 мм, сидячие, жёсткие, линейно-шиловидные или шиловидно-заострённые, колючие, почти трёхгранные, плотные, сверху неглубоко-желобчатые, с одной нераздельной или иногда до середины разделённой беловатой устьичной полоской, снизу блестяще-зелёные с тупым килем. Листья расположены кольцеобразно, по три в каждом кольце.

    Однодомные или чаще двудомные растения. Мужские шишки (микростробилы) почти сидячие, желтоватые. Женские шишки — шишкоягоды многочисленные, диаметром 5—9 мм, продолговато-яйцевидные или шаровидные, бледно-зелёные, зрелые — чёрно-синие с голубым налётом или без него, созревающие на второй или третий год осенью, состоят из трёх или шести чешуй, сидят на очень коротких ножках. В шишке три (иногда одно — два) семени, удлинённо-яйцевидных или яйцевидно-конических, жёлто-бурых.

    Растение применяют как декоративное садово-парковое растение и в полезащитном лесоразведении как почвозакрепительное.

    Древесина красноватая с приятным запахом, ввиду малого размера дерева древесина промышленного значения не имеет. Применяется для токарных работ, резьбы, изготовления игрушек и тростей.

    Сухая перегонка древесины даёт пригорелое масло можжевельника «Oleum cadinum», употребляемое как наружное отвлекающее средство. Смола даёт сандарак и служит для изготовления белого лака.

    Шишкоягоды используются в ликёро-водочной промышленности, пивоварении, для производства можжевеловой водки (боровички) и джина.

    Они входят в состав многих смесей пряностей. В первую очередь можжевельник употребляют при всех способах приготовления дичи, тёмных соусов, изделий из мяса, главным образом жирной свинины и баранины. Улучшает он и аромат савойской, краснокочанной капусты и свёклы. Хвою и шишкоягоды используют для копчения мясных и рыбных продуктов. Шишкоягоды как пряность используют при изготовлении морса, конфет, пряников.

    Из зрелых плодов можжевельника варят пиво, добывают сахар (можжевёловый), делают вино.
    Применение в медицине

    Можжевельник обладает сильными фитонцидными свойствами. Индейцы Северной Америки для лечения туберкулёза кожи, костей и суставов помещали больных в заросли этого растения, где воздух насыщен летучими выделениями.

    В качестве лекарственного сырья используют плод можжевельника обыкновенного (лат. Fructus Juniperi communis, Baccae Juniperi), который собирают осенью и сушат при температуре до 30°С или под навесами. Собирая ягоды, встряхивают куст или постукивают палкой по ветвям. Зрелые ягоды легко опадают на подостланную под куст рогожу или холст. Сушить следует только зрелые ягоды буровато- или фиолетово-чёрного цвета, блестящие, иногда с голубоватым налётом. Недозрелые ягоды, плодоножки должны быть удалены. Кондиционные сушёные ягоды должны быть чёрно-бурого или фиолетового цвета, иногда с голубым восковым налётом, со сладковато-пряным вкусом, при растирании — с ароматическим смолистым запахом, влажностью не выше 20 %.

    Из полученного из незрелых шишкоягод эфирного масла делают иммерсионное масло для микроскопических исследований и освежающие эссенции. Из древесины путём сухой перегонки получают так называемое пригорелое можжевёловое терпентинное масло («можжевёловый дёготь»), рекомендуемое как наружное болеутоляющее и отвлекающее средство.

    В медицине употребляют шишкоягоды как мочегонное, дезинфицирующее мочевыводящие пути, отхаркивающее, желчегонное и улучшающее пищеварение средство, при поносах, метеоризме. Плоды входят в состав мочегонных сборов. Эфирное масло из хвои обладает сильными дезинфицирующими свойствами, им лечат трихомонадный кольпит.

    В народной медицине их использовали внутрь при отёках, малярии, заболеваниях почек, цистите, при белях, подагре, ревматизме, в составе смесей при метаболическом полиартрите; наружно — как отвлекающее и болеутоляющее средство для полосканий при воспалении дёсен, при мокнущем лишае, чесотке. Корни употребляли при туберкулёзе, бронхите, язвенной болезни желудка, кожных болезнях; отвар веток — при аллергии.

    Применение шишкоягод противопоказано при воспалении почек, так как оно может вызвать появление крови в моче, серьёзные отравления и усиление воспалительного процесса.

    Название может произносится как верес, тетеревиный куст.
     
    ------------------------------------------

    Ялівець звичайний (Juniperus communis L.) - вічнозелений кущ або невелике деревце (4-6 м заввишки) родини кипарисових (Cupressaceae) з прямим стовбуром і конусоподібною або яйцеподібною кроною; кора сірувато-бура. Молоді пагони червонувато-бурі, на них кільчасто розміщені по три колючі кілюваті хвоїнки (8-20 мм завдовжки). Зверху хвоїнки білуваті з восковим нальотом, знизу блискучі, зелені, при основі зчленовані. Зберігаються на гілках протягом чотирьох років.

    Дводомна, рідше однодомна рослина. Чоловічі органи спороношення мають вигляд жовтих колосків, які несуть щитоподібні луски з трьома-сімома пиляками. Жіночі органи спороношення подібні до зелених бруньок. Вони складаються з кількох насінних лусок і трьох насінних зачатків. Після запліднення луски жіночої шишечки зростаються і утворюють соковиту зелену шишкоягоду округлої форми (7-9 мм в діаметрі). Це не ягоди, а шишечки з м'ясистими лусочками, які зрослись. Через рік шишкоягоди стають чорними з восковим нальотом або без нього. Насінини довгасті з твердою оболонкою. Шишкоягоди дуже люблять дрозди.

    Лікарська, харчова, ефіроолійна, фітонцидна, деревинна, смолоносна, декоративна і фітомеліоративна рослина.

    У фармакології використовують шишкоягоди ялівцю як сечогінний засіб при хворобах сечових і статевих шляхів, а також як відхаркувальний і дезінфікуючий засіб. Є вказівки про лікування ефірними оліями шишко-«ягід» ялівцю хвороб шкіри, у тому числі і злоякісного походження. У народній медицині корені вживають при туберкульозі легень, бронхітах, нирковокам'яній хворобі. Шишкоягоди застосовують при хворобах печінки, жіночих хворобах, ревматизмі, відвар гілок — при діатезі. Сік із шишок п'ють як сечогінний і регулюючий травлення засіб, при набряках. У гомеопатії використовують есенції зі свіжих шишок.

    Всі частини рослини виділяють фітонциди.

    Шишки ялівцю мають високу ароматичність, містять різноманітні смакові речовини і широко застосовуються для технічної переробки. Шишечки-«ягоди» дуже ароматичні, солодкі, але володіють смолистим смаком. Висушені шишкоягоди ялівцю використовують в кулінарії, як пряність. Ціняться вони при виробництві алкогольних напоїв, вин (наприклад, англійського джину), кондитерських виробів. У них містяться до 0,3% цукрів (за іншими даними у зрілих шишечках ялівцю міститься до 42 відсотків цукру, тобто стільки ж, скільки у винограді), пектинові й дубильні речовини (1,6%), протеїн (3,5%), яблучна, оцтова і мурашина кислоти, смоли, віск, ароматичні сполуки. Хвоя ялівцю — цінний накопичувач вітамінів в ній містяться каротин, вітамін С (246 мг%).

    З шишкоягід, хвої та гілок ялівцю одержують ефірну олію. Ефірна олія із хвої використовується для виготовлення імерсійної олії та освіжаючих есенцій.

    Для отримання сиропу шишечки ялівцю розминають, не дроблячи насіння, що містять гіркоту. Кілограм розчавлених «ягід» кладуть у каструлю з трьома літрами води, нагрітої до 40° градусів, і розмішують хвилин п'ятнадцять. Потім ягоди виймають, віджимаючи сік. Поклавши в нього другу і третю порцію свіжих ягід, одержують сік, який містить до 20 відсотків цукру. Для отримання сиропу, що містить до 60 відсотків цукру, сік випарюють при нагріванні до 70 градусів. Випарювати рекомендується в «водяній бані» (тобто в каструлі, опущеній в іншу каструлю з водою, що нагрівається).

    Ялівцевий цукор (фруктоза) в півтора рази солодший бурякового. Сироп може йти на виготовлення желе, киселю, пряників, з ним також можна пити чай і каву.

    З ялівцевими гілками парять бочки, щоб надати їм приємний бальзамічний запах і відбити інші, менш приємні.

    З кори і шишок ялівцю отримують фарбу, зеленувато-жовту і захисного кольору (хакі).

С этим товаром покупают