Семена тладианты или красного огурца, ТМ OGOROD - 5 семян

Двудомная лиана с опушенными стеблями (длиной до 5 м), лазящими с помощью волосистых простых усиков. Листья 5–10 см длиной, широко-сердцевидные, на верхушке заостренные, с обеих сторон волосистые, по краю мелкозубчатые. Цветки одиночные, желтые. Плоды овальные (4–5 см длиной), зеленые или красные, с 10 продольными бороздками, опушенные.

Цветет тладианта с июня по сентябрь, плодоносит с июля.

Тладианта — двудомное растение. На родине опыление тладианты производит дикая пчела Ктеноплектра (Ctenoplectra), которой у нас нет, а пчелы, шмели и другие "наши" насекомые внимание на тладианту не обращают. Потому для завязывания плодов необходимо производить ручное опыление. Для этого можно использовать пыльцу любого мужского цветка с обыкновенных культурных тыквенных растений (кабачка, огурца, тыквы, патиссона). При этом будет образовываться бессемянный плод, который даже более подходит в пищу, чем его природный родственник.

Уход за тладиантой:
Тладианта — неприхотливая в культуре лиана, растет как на свету, так и в полутени, к почвам нетребовательна, но предпочитает садовые, рыхлые. Для выращивания необходимо установить опоры. Осенью надземная часть отмирает. Зимуют только клубни, дополнительного укрытия им не требуется.

Размножение тладианты:
Клубнями и семенами. Клубни высаживают весной или осенью на глубину 6—8 см. За один год образуется до 10 клубней. При размножении семенами ее сеют уже в марте на рассаду.

Тладианта в кулинарии:
Зеленые плоды тладианты можно консервировать так же, как огурцы. При созревании ее плоды краснеют и изменяется их вкус — они становятся сладкими. В таком виде их можно есть свежими или сварить из них варенье.

---------------------------------------
 

Дводомна ліана з опушеними стеблами (довжиною до 5 м), що лазять за допомогою волосяної простих вусиків. Листя 5-10 см довжиною, широко-серцеподібні, на верхівці загострені, по обидва боки волосисті, по краю дрібнозубчасті. Квітки поодинокі, жовті. Плоди овальні (4-5 см завдовжки), зелені або червоні, з 10 поздовжніми борозенками, опушені.

Цвіте тладіанта з червня по вересень, плодоносить з липня.

Тладіанта - дводомна рослина. На батьківщині запилення тладіанти виробляє дика бджола Ктеноплектра (Ctenoplectra), якої у нас немає, а бджоли, джмелі та інші "наші" комахи увагу на тладіанти не звертають. Тому для зав'язування плодів необхідно проводити ручне запилення. Для цього можна використовувати пилок будь-якої чоловічої квітки із звичайних культурних гарбузових рослин (кабачка, огірка, гарбуза, патисонів). При цьому буде утворюватися безнасінний плід, який навіть більш підходить в їжу, ніж його природний родич.

Догляд
Тладіанта - невибаглива в культурі ліана, росте як на світлі, так і в півтіні, до грунтів невимоглива, але віддає перевану краще садовим, пухким. Для вирощування необхідно встановити опори. Восени надземна частина відмирає. Зимують тільки бульби, додаткового укриття їм не потрібно.

Розмноження тладіанти:
Бульбами і насінням. Бульби висаджують навесні або восени на глибину 6-8 см. За один рік утворюється до 10 бульб. При розмноженні насінням її сіють вже в березні на розсаду.

Тладіанта в кулінарії:
Зелені плоди тладіанти можна консервувати так само, як огірки. При дозріванні її плоди червоніють і змінюється їх смак - вони стають солодкими. У такому вигляді їх можна їсти свіжими або зварити з них варення.