Семена амаранта «Меркадо», серия «От автора» - 150 семян

Батьківщина амаранта - Центральна та Південна Америка. В даний час окультурений в Америці, Європі, Азії, Африці. Селекціонерами виведені районовані сорти амаранту, пристосовані до конкретних умов вирощування.

Для амаранту характерно низьке значення цукрів та високе білків. З макроелементів переважно йде накопичення K(1,2%), Ca(2,5%), P(0,2%). З мікроелементів Si (0,8%) та Mg (1,1%). Також відзначено значні концентрації таких біогенних елементів як бору, заліза, марганцю, титану, цинку. Вміст клітковини – 14%, протеїну – 18%, цукру – 18%. Деякі види амаранту містять до 3% рутину або вітаміну Р (Хазіїв, Офіцерів, 1990), який використовується для отримання аскорутину, флакарбіну та ін. Містить також пектин, який сприяє виведенню важких металів.

Порівняння поживної цінності насіння амаранту з пріоритетними харчовими культурами виявило більш високий вміст білка амаранту, при цьому він добре збалансований за амінокислотним складом.

Зерно амаранту містить до 8% олії, в якій виявлено до 10% сквалену. Сквален є важливим компонентом косметичних засобів та використовується в техніці.

Слід наголосити, що дефіцитними амінокислотами зернобобових рослин є лізин і метіонін, які в насінні амаранту містяться в двоє більшій кількості. Ці властивості надають особливої ​​цінності амаранту у світі, коли населення більшості країн постійно відчуває гострий недолік білкової їжі, збалансованої по амінокислотному складу.

У листі також міститься багато білка, добре збалансованого за амінокислотами, який відрізняється гарною розчинністю і легко екстрагується. Крім того в листі містяться поживні та лікувальні для людини речовини: крохмаль, вітаміни С, Е, А, пігменти, пектини, мікроелементи. За вмістом поживних речовин у листі овочеві форми амаранту подібні до шпинату, але значно перевершують його за білком.

Цікаво відзначити, що половина рослинного білка, споживана населенням Індії, і навіть країн Азії, Африки, посідає частку білка амаранта.

Перші згадки про амарант, як засіб очищення шлунка та кишок можна знайти у середньовічного вірменського лікаря 16 століття Амасіяці. Відвар з верхівок A. cruentus Дубянський (1918) рекомендував як ефективний засіб від кашлю. Пізніше відвари листя A. retroflexus і A. lividus були рекомендовані від головного болю та пухлин, а коріння від жовтяниці (Сахобітдінов, 1948). Бондаренко (1964) та Золотницька (1965) повідомляють про антибактеріальну активність кількох видів амаранту. Водний настій листя A. retroflexus рекомендований при колітах, кишкових коліках, запорах, а також як кровоспинний засіб (Махлаюк, 1967) та при укусах змій (Chopra, 1956). Wulf (1969) рекомендував листя A. spinosus як діуретичний засіб.

Надземна частина амаранту, що має антибактеріальну дію, використовується у вигляді відварів для лікування простудних захворювань (Дубинський, 1918; Бондаренко та ін, 1964). В Індії для запобігання псуванню свіже м'ясо пересипали насінням амаранту. В даний час виявлено, що антибактеріальна та антимікотична дія амаранту пов'язана з присутністю в насінні низькомолекулярного білка, що пригнічує зростання бактерій. З пророслого насіння амаранту було виділено та вивчено білок, що складається з 86 амінокислот. З насіння A. hypohondriacus виділено пептид, що складається з 32 амінокислот, що інгібує розвиток личинок комах шляхом придушення активності L-амілази.

Амарант багатий на амінокислоти. Крім незамінних амінокислот багато глутаміну, аспарагінової кислоти, гістидину. При вивченні біологічної активності окремих амінокислот було виявлено, що глутамінову кислоту можна використовувати для лікування хвороб ЦНС, метіонін для попередження токсичних уражень печінки, гістидин при виразковій хворобі, а аспарагінову кислоту для нормалізації коронарного кровообігу і т.д.

Виявлено здатність листя амаранту, при використанні їх у їжу тваринам, хворим на гепатит, підвищувати в печінці вміст цитохрому Р-450 та підвищувати активність 2-х ферментів - амінопірин N - диметилази та анілін-дегідроксилази. Цей результат пов'язується із здатністю неідентифікованих речовин з листя A. hybridus стимулювати активність гепатичних лікарсько-метаболічних ферментів.

Сквален амаранту (амарантове масло) має потужну захисну дію, що перешкоджає руйнуванню (лущення) клітин шкіри, завдяки чому широко застосовується в косметичній промисловості.

Использование в пищу белка семян амаранта делает питание человека более полноценным и сбалансированным по аминокислотному составу. Амарант - это овощная культура, способная восполнить дефицит белка, витаминов и микроэлементов в рационе человека. Поэтому для пищевых целей широко используются и листья амаранта. Их можно использовать для салатов, супов, гарниров. Зеленая масса из листьев амаранта пригодна для получения белковых добавок к различным продуктам.

Продукты с добавкой белка амаранта считаются диетической пищей, поскольку по аминокислотному составу он близок к составу идеального белка и цельного молока. Из муки амаранта можно выпекать хлеб, оладьи, из крупы варить кашу. За рубежом по достоинству были оценены питательные и целебные свойства амаранта специалистами детского питания. Из семян амаранта приготавливаются десятки полезных и вкусных продуктов для детей и людей, нуждающихся в соблюдении диеты.

Из молодых листьев амаранта готовят высокобелковые салаты. Для чего листья моют, мелко нарезают и заправляют растительным маслом, майонезом, сметаной, добавляя соль, зелень и специи по вкусу.

Для приготовления амаранта на пару надо тщательно промыть 500г зелени и круно нарезать ее. В горячее масло (2ст. ложки) положить одну дольку чеснока (мелко нарезать) и одну головку мелко нарезанного лука, промытую зелень, соль и все перемешать. Посуду накрыть и через 5-10 мин блюдо можно подавать на стол.

Таким образом, молодые зеленые листья амаранта, также как и дикорастущего сорняка щирицы пригодны для приготовления салатов, супов, окрошек, ганиров, пюре, всевозможных добавок к первым и вторым блюдам. Это растение не имеет особого вкуса, поэтому его желательно использовать вместе с другими культурами. Амарант - поставщик витаминов, солей, высококачественного белка.

Кроме того, молодые листья амаранта можно заготавливать впрок путем их сушки (листовой пищевой концентрат). Для сушки используют только молодые листья по достижении ими длины 20см, их срезают и подвергают естественной сушке в тени слоем до 20см во избежание загнивания и порчи. Сушеные листья добавляют в супы, вторые блюда, при тушении и т. д. Таким образом листва амаранта сама по себе является продуктом питания, а также как пищевой концентрат листьев из нее.

Агротехника выращивания амаранта

Сухе листя амаранту додають у чай, злегка підсмажене насіння амаранту додають у тісто для випічки.